П’ядун зимовий

Rate this item
(1 Vote)

П’ядун зимовий (укр.) 

Пяденица зимняя (рос.) Operophtera brumata L. (lat.)

КЛАСИФІКАЦІЯ ШКІДНИКА: ряд лускокрилі, родина п’ядуни

ВИДИ РОСЛИН, ЯКІ ПОШКОДЖУЮТЬСЯ: поліфаг, пошкоджує грушу, яблуню, вишню, а також багато дикорослих листяних порід — липу, дуб, в’яз, ліщину, ясен та інші

ШКОДОЧИННА СТАДІЯ: личинка

ТИП ПОШКОДЖЕННЯ: гусениці зимового п’ядуна грубо об’їдають листя, вигризають бутони, квітки і зав’язі, обплітаючи їх павутиною. Пізніше вони повністю об’їдають листя, залишаючи тільки головні жилки. Дорослі гусениці вигризають у молодих зав’язях груш і яблунь м’якоть, а у сливи і вишні — незатверділі кісточки. При масовому вигризанні бутонів і листя дерева не цвітуть, довгий час залишаються без листя, що впливає на утворення плодових бруньок

КІЛЬКІСТЬ ПОКОЛІНЬ: 1

ЗИМУЮЧА СТАДІЯ: яйця на пагонах біля основи бруньок

УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ШКІДНИКА: чисельність зимового п’ядуна обмежує температурний максимум. Для гусениці температурний оптимум у межах +14...18 °С, для лялечок — до +18 °С. При вищій температурі спостерігається масова загибель шкідника. Узимку зниження температури до
-35...40 °С спричинює загибель яєць

МОРФОЛОГІЯ І БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ШКІДНИКА

Зони масового розмноження в Україні — Полісся, Лісостеп, гірський Крим.

Імаго. Метелик з різко вираженим статевим диморфізмом. Розмах крил самця 20-25 мм; передні крила бурувато-сірі, з темними хвилястими поперечними лініями; задні крила світліші, однотонні. Самка бурувато-сіра, з довгими ногами й вусиками, з короткими криловими виростами завдовжки 2-3 мм, які досягають перших члеників черевця; черевце надуте, в дрібних чорних крапках, довжина тіла — 8-10 мм. Самка не літає.

Яйце овальне, розміром 0,8 мм, після відкладання жовтувато-зелене, помаранчеве або жовтувато-рожеве, а перед самим виходом личинок, темно-буре.

Личинка. Гусениця завдовжки 25-28 мм, жовтувато-зелена, голова світло-бура, на спині коричнева поздовжня смуга, по боках тіла по три білі смуги; три пари грудних і дві пари черевних ніг.
Лялечка розміром 12-13 мм, світло-коричнева, з роздвоєним шипиком на кінці черевця, у земляному коконі.

Розвиток зародка в яйці відбувається восени і продовжується навесні. Ембріони, які не потрапили під дію температури нижче від 0 °С, не можуть завершити розвиток. Для завершення ембріонального розвитку у весняний період потрібна сума ефективних температур 79 °С (при порозі +6 °С).

Гусениці відроджуються приблизно за 10-12 діб до початку цвітіння яблуні і протягом 22-28 діб живляться листям і генеративними органами. Гусениці живуть приховано, між листками, скріпленими павутиною. Завершивши живлення, гусениці спускаються на павутинних нитках і заглиблюються в ґрунт на 5-10 см, де в земляній колисочці заляльковуються. У стані діапаузи лялечка залишається до осені, протягом 3-4 місяців.

Метелики виходять у вересні, а в лісостепових районах навіть у жовтні. Самки переміщуються на дерево і після запліднення протягом 11-30 днів відкладають яйця по одному або невеликими групами на кінцях гілок. Плодючість — 250-300 яєць.

Сприятлива температура для метеликів — +5...11 °С. Вони без особливих втрат переносять короткочасні зниження температури до -15 °С.

Ембріональний розвиток починається восени і припиняється у фазі зародкової смуги, оточеної оболонками, після чого настає діапауза до весни наступного року.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД ШКІДНИКА

АГРОТЕХНІЧНІ

Рання осіння оранка ґрунту до виходу метеликів. Культивація в міжряддях і розпушування ґрунту в пристовбурних колах після завершення розвитку гусениць

БІОЛОГІЧНІ АБО ХІМІЧНІ

При чисельності більше як 2-5 яєць на 1 м гілок, потрібно рано навесні, до розпускання бруньок, при температурі повітря не нижче за +4 °С провести обприскування овіцидами. Під час масового відродження гусениць при щільності 4-9 гусениць на 1 м гілок — обробка дерев інсектицидами або біопрепаратами. По льоту метеликів обробити ЛЮФОКС 1,0 л/га, а по відродженню гусені — ПРОКЛЕЙМ 0,4 кг/га

Read 14 times Last modified on Вівторок, 18 серпня 2020 17:37
Login to post comments